Ебать, бро, одну историю расскажу, офигенную, связанную с закладками, головняками и прочими кайфовыми штуками. Сам не веришь, как я на самолете слетал в Москву, чтобы полюбоваться на Ленина. Но ладно, давай сначала все по порядку.
Мой друг-наркоман, Димон, подкинул мне идею. Он читил какую-то статью про то, как Москва ваще крутая и там много чего интересного. И я, конечно, подумал, а почему бы и нет? Мне было на собственно похуй, короче.
Но вот проблема - деньжат у меня мало, а бабки срочно нужны, чтобы слетать в Москву. И как-то сама собой возникла идейка - просто продать парочку закладок, посадить других на головняки и намутить денежку.
Вообще, я - довольно везучий тип, и нашел контакт того, кто мог бы помочь с закладками. Встретились мы где-то в парке, он пропихнул мне этот крэк, этот амфетамин, и я понял, что это - мой шанс.
Вечером я начал продавать эту дрянь. Вечер удался, продал почти все, и честно говоря, себя чувствовал таким же дилером, как Валерчик с углём.
Накопил я бабок, хватило на билет до Москвы. Купил сразу на самолет, всё по-быстрому, потому что я, понимаешь, планировал прилететь в столицу как можно скорее.
Это был мой первый полёт, и я боялся, конечно, но гердос и амфетамин сделали свое дело. Я просто нажрался ими, чтобы успокоиться. От долгого полёта начала крутить, блин, голова, словно я извлекал из неё самые смешные шутки для моего стендап-выступления.
Вот тут вспомнил про Ленина. Мне его, честное слово, было интересно увидеть, но я не знал точно, где он стоит. Прилетел в Москву, вылез из самолета и огляделся - а его нигде нет! Я забыл спросить Димона, где искать этого героя, и теперь сам был в замешательстве.
Сорвался на остановку, посадился в автобус и решил спросить у местных. Но они, блять, просто читили меня, нарциссы какие-то. Ничем не помогли, даже не знали, кто такой Ленин. Мол, иди на хуй, мол, малолетний наркоман! Взял карту, нашел метро, вместился в толпу и поехал искать своего героя. Прыгнул на станции "Охотный ряд", вылез на улицу - и вот оно, Мавзолей! Я подошел поближе, потянулся рукой, чтобы потрогать его, но меня оттолкнули охранники. Оказывается, всех ценностей трогать нельзя. Пришлось засунуть руки в карманы и пальчиками погладить свои закладки, почувствовать настоящий кайф.
Охуенное было чувство - стоять перед Лениным и вспоминать все те моменты, когда я грабил людей ради своих наркотиков. Я сразу стал осознавать, что история крутится вокруг нас, наркоманов, и каждый из нас - своего рода герой.
После этого я решил вернуться на свою бабушку, которая у меня в Москве живет. Ведь она - самый настоящий героин. Вот только бабки на билет надо было найти. И я вспомнил, что недавно моя бабушка поругалась с соседкой изнихуя и угрожала ей, что у неё есть "коричневый".
Я позвал её в сторону и спросил, что она имела в виду. Оказывается, она имела в виду героина. Долго объясняла ей, что коричневый - это совершенно другое. Ну, в общем-то, после разговора и продажи пары закладок ей удалось найти нужные бабки. Взял билеты, купил подарки для бабушки, и поехал к ней.
Бабушка была рада меня видеть, хоть уже и взрослый такой потрепанный. Я рассказал ей про свои приключения, про Ленина, про все те истории, которые произошли со мной. Она слушала внимательно, словно я был её стендап-комиком, и ржала, как дикая коза.
В итоге, Москва оказалась ваще чумовой, и я вернулся домой с кайфом в сердце и немного с деньгами в кармане. Но главное - я понял, что геро - это не только Ленин, это не только я, это каждый из нас. И каждый из нас может найти свою собственную героиню - бабушку, которая будет любить и понимать.
Я тут решив написати свій розповідь, як я став переможцем у турнірі з відеоігри Дота, але трошки іншим шляхом, ніж можливо багато хто очікував. Ну отже, почнемо!
Закладки... ці хімічні експерименти, які іноді вживав, не ставали мені на заваді. Вони допомагали збільшити концентрацію, підвищували реакцію та робили гру більш насиченою. Все почалося звичайно: після важкого дня з роботи і довгої гри, мої розумні знайомі порадили спробувати неперевершений товар. І от я, не витримавши спокуси, нарешті решилось замовити свою першу
закладку.
Треба сказати, що знаходження
рівного магазину з якісними ковзкостями було справжнім викликом. Пробував різні, але тільки один виявився справжнім скарбом посередині маси фальшивок. Тому коли знайшов того самого постачальника, відразу ж замовив свою наркоту.
І ось наступного вечора, я отримав свою очікувану посилку. Я не міг уявити, що цей коричневий порошок принесе мені стільки радості. Купивши амфетамін, я відчув, як він вже розбурхував мої емоції, підготовивши мене до майбутньої битви.
Зараз я готовий докладати усіх зусиль, щоб стати найкращим гравцем у турнірі. Амфетамін мав мене захопити своїми могутніми хвилями енергії і зосередження. Він перетворив зміршування часу на тільки приємні хвилини гри.
Та оцей час настастав, і я готовий запустити гру. Захоплений відчуттям, у яке мене вклали амфетамины, я поглинувся у світ битви з екрану. Час, коли пройшли години на миття рук та перекуси, відлетів геть. Це був мій день, мій час, моя гра.
Сила гри поєдналася з силами наркотиків, створюючи неймовірну симфонію ідеального погруження. І я почувався непереможним. Амфетамін допоміг мені одержати перевагу над противниками, дозволяючи реагувати швидше та приймати кращі рішення.
Тут можна було б розповісти про
гирик і
масло, але моє виграшне відчуття було чистим і сильним. Я забув про жорсткість своїх м'язів, про відходи після гри і все, що стояло на моєму шляху до перемоги.
Тому, коли інші гравці почали здарався, я продовжував битися. Я відчував
улет, що не знало меж. Це було справжнє задоволення, яке навіть не можна зіставити з реальним життям. Мені потрібний був тільки екран, мишка, клавіатура та мої безшумні готові друзі.
Продовжуючи свою історію, я повинен зазначити, що є точки, які слід уникати. Внутрішньовенне введення наркотиків - це злочин, який не можна пропустити. Воно може знищити життя, замість того, щоб надихати і покращувати. Тому я обрав шлях орального вживання, щоб не ризикувати своїм здоров'ям і життям.
Проходячи крізь етапи гри, я почував себе все більш і більш впевнено. Амфетамін пропонував мені розслаблення і концентрацію одночасно. Це було як обіцянка на моє бажання стати кращим.
Варто зазначити, що все це не відбувається без присутності небажаного супутника -
відходів. Після тривалої гри і використання наркотиків, організм потребує відпочинку і відновлення. Якщо не вміти контролювати цей процес, він може спустити вас на дно.
Турнір підходить до кінця. Моя гра була майстерною. І я переміг! Я став найкращим гравцем, розкривши усі свої можливості під впливом амфетаміну. І хоча цей шлях може здатися незвичним і навіть небезпечним, він показав мені, наскільки сильними можуть бути мої можливості.
В заключенні, хочу сказати, що кожен має свій шлях до перемоги. Мій шлях був винятковим, з використанням наркотиків, але цей досвід викликав у мене міцне пізнання самого себе і показав, наскільки велико моє прагнення до успіху. Наркотики можуть бути небезпечними, але якщо використовувати їх з розумом, вони можуть допомогти зробити щось неймовірне.